лине прохолодний вітерець:
ще не встигло розігріти сонце,
що спливає степом навманець
й заглядає у низьке віконце
чи спекота серпнева мине
й глянеться на нас природа-мати?
кожне має в думці лиш одне:
як до прохолоди дотриматись
не турбуйся марно, любий мій,
та не сердься на моє безглуздя!..
сяє сонечком душа з-під вій,
іспити вогнем землі минуться
переклад: автор Кариатиды Сны
http://www.stihi.ru/2015/10/13/9236
носится прохладный ветерок:
не успело разогреться солнце,
что всплывает степью, дав кружок,
но глядит уже в твоё оконце
минет августовская жара?
пощадит ли нас природа-мама?
мысль у каждого всего одна:
до прохлады б продержаться надо
не горюй напрасно, дорогой ,
не сердись на глупую такую!..
солнышко из-под ресниц дугой,
муку ж от огня земля минует