Сутінки теплі на гори лягли,
стихли вітрець і птахи...
Друже, ми вчасно до цілі прийшли -
ніч закриває шляхи.
В небі горять міріади зірок,
кличуть в далекі світи.
Нині до Істини ще один крок
робиш зворушено ти.
Щиро струмок свою пісню співа -
радощі в ній і жалІ...
Матінко рідна, плането жива,
ми - твої діти малі.
Ватра палає... А серце тремтить
в ніжних обіймах краси;
мрія крилата в безмежжя летить...
Боже! Ти справді єси!
Подих духмяний по зворах пливе,
подих борів і дібров...
В душах людських і в Природі живе
світла вселенська любов.