Живу в лесу средь трав, деревьев
и белочку кормлю с руки.
Зелёный мох на крыше древней
Заткали плотно пауки.
А в хате глухо, как в пещере.
Окно под фресками слюды.
И пустота та Торичелли
ничто от здешней немоты!
Но только ярко засветилось
окно полночное моё,-
уже собачка приблудилась
и весело хвостом так бьёт.
Вже третій день живу у лісі,
годую білочку з руки.
Зелений мох на древній стрісі
заткали древні павуки.
У хаті глухо, як в печері.
Вікно під фресками сльоти.
І що там пустка Торрічеллі
проти такої немоти?!
А тільки вогник засвітився,
вікно зажевріло моє,-
уже і цуцик приблудився,
уже хвостом об ганок б,є.