http://www.stihi.ru/2015/03/22/8446
«В старину учились
Совершенствовать себя.
Сейчас учатся,
Чтобы нравиться другим»
Конфуций
Весною тёплой да ласковой,
Когда зацвела вишня
И в Поднебесной на время
Воцарился покой,
Учитель приехал в Забытое Селение,
Где жил один старый отшельник –
Седой, как белая сова,
Усеян морщинами, что кора кипариса,
Приехал с одной целью –
Поговорить об истине.
И спросил Учитель отшельника
По имени Гун Мин Цзя
Про мудреца Гун Шу Просветлённого: –
Правда ли, что он не говорит,
Не улыбается, не приобретает?
И ответил отшельник:
– Тот, кто сказал это, преувеличивал.
Он говорит вовремя –
И никто от его слов не утомляется,
Смеётся, когда весело –
И никому его смех не досаждает,
Приобретает если справедливо –
И никого приобретение не обременяет.
Оригинал:
«У давнину вчились
Щоб поліпшити себе.
Нині вчаться,
Щоб сподобатись іншим.»
(Конфуцій)
Весною теплою та лагідною,
Коли зацвіла вишня,
І в Піднебесній на час короткий
Запанував спокій,
Вчитель приїхав у Забуте Селище,
Де жив один старий відлюдник –
Сивий, як сова біла,
Всіяний зморшками, як кора кипарису.
Приїхав з метою єдиною –
Поговорити про істину.
І спитав Вчитель відлюдника
На ймення Гун Мін Цзя
Про мудреця Гун Шу Просвітленого:
- Чи правда, що він не говорить,
Не посміхається, не отримує?
І відповів відлюдник:
- Той, хто сказав це – перебільшував.
Він говорить вчасно –
І ніхто від слів його не втомлюється,
Сміється, коли весело –
І нікому його сміх не докучає,
Отримує, якщо справедливо –
І нікого його отримування не обтяжує.
Аватар: цветущая сакура -
- окультуренная вишня -
рисунок Марины Трушниковой