А вже мені не жити в цім раю;
і зорі мальовничі не стрічати. -
Підрізали "мотузочку" мою:
я сам, враги і "друзі супостати"...
Ну що ж... Спасибі, що лише тепер... -
Адже могли все скоїти раніше.
Хоча і знаю я... - Та ще не вмер -
моя жива рука рядки ці пише.
Ще маю час оглянути життя... -
Красі й добру земний уклін віддати.
"Є каяття - немає вороття" -
мені частенько говорила мати.
Ой, мамо, мамо... Вірні ті слова.
Але, на жаль, - вони лиш констатують.
У кожного на в'язах голова...
Та всі живуть - уперше шлях торують.
Яка б моя дорога не була...
І хоч які мізерні результати... -
Я все робив без заздрощів і зла -
й нічого не бажаю повертати.
Душа - безсмертна... Космос - без кінців...
Покаюся... І в інший світ полину...
Вернутися б хотів я, Васильців,
(хоча б колись) - на рідну Кремінщину.