***

Мамо, матусю, квітко моя,
Не розквітчана, згублена доля.
Вирване серце, розбита душа,
І назавжди зламана воля.

В світ неприкаяний лихо погнало,
Жити в чужині, одній.
Як без вас діточки Ваші зростають? –
Думали в тузі німій.

Мамо, матусю, згорьована болем
Бігла б, летіла б, чи йшла
До своїх діток чи лісом, чи полем.
…Пропала, а так й не жила.

Там, де Ви зараз, там горя немає,
Зради, зневаги, немає біди,
Там тільки світло Божественне сяє,
Там лиш любов і лиш спокій завжди.

11.08.15