Дніпро.
Мудра річка, що віками,
Все біжить у Майбуття,
Та джеркочуть хвилі з нами,
Про життя без забуття…
Між полями і лісами,
Глянь, над ним свята блакить,
Між своїми берегами,
Мчить мерщій, не зупинить…
Між великими містами,
Гордо пролітає він,
Під мостами, друг віками,
Україні шле уклін.
Сам Тарас його вітає,
З незапам’ятних часів,
Там Кобзар відпочиває,
В Каневі родини дім…
Бачив біль, та перемоги,
Також щастя, та любов,
Знаємо і про пороги,
Чули відгуки розмов.
Мудра річка, що віками.
Чує наші каяття,
Незбагненними шляхами,
Здоганяймо відчуття…
Автор Геннадій Сівак.
28 серпня 2015 року.