І взагалі я попрошу - не зачіпай,
Більш не дзвони і смс не треба.
Я чайові залишила на чай,
А все, що було, то тепер без тебе.
Часті візити залиши собі,
Для них немає місця в моїм часі.
Вони звичайні, і такі пусті,
Як кроки по чужій терасі.
Не зупиняйсь, продовжуй далі, йди,
Живи без мене, буде тобі краще.
Скажи, що забуваєш, чи мовчи,
Як люд, у час таємного причастя.
І взагалі, признаюсь чесно - не твоя,
Та і твоєю не могла би бути.
Я наче рідна, водночас чужа,
Хочу продовжити і хочу все забути.
Попасти в місце, де нема людей,
Вони пропащі душі на цім світі.
Наче в букеті різних орхідей,
Глибокий сенс в загубленій сюїті.
Я поглядом скажу тобі - прощай,
Ти ще не заплямований, ще світлий,
А я гравець зі стажем, поза зграй.
Захищена в своїй душі гранітній...
31.08.2015р.