Песня из пьесы (Геннадий Шпаликов, http://rupoem.ru/shpalikov/...)
Лают бешено собаки
В затухающую даль,
Я пришел к вам в черном фраке,
Элегантный, как рояль.
Было холодно и мокро,
Жались тени по углам,
Проливали слезы стекла,
Как герои мелодрам.
Вы сидели на диване,
Походили на портрет.
Молча я сжимал в кармане
Леденящий пистолет.
Расположен книзу дулом
Сквозь карман он мог стрелять,
Я все думал, думал, думал -
Убивать, не убивать?
И от сырости осенней
Дрожи я сдержать не мог,
Вы упали на колени
У моих красивых ног.
Выстрел, дым, сверкнуло пламя,
Ничего уже не жаль.
Я лежал к дверям ногами -
Элегантный, как рояль.
*** (вільний переклад П.Голубкова)
Дико гавкали собаки
В загасаючу вже даль,
Я прийшов до вас у фраку,
Елегантний, як рояль.
Холодно і мокро стало,
Тіні стигли тут і там,
Вікна сльози проливали,
Як герої мелодрам.
Ви сиділи, як на сцені,
Дуже схожа на портрет.
Мовчки стиснув у кишені
Я холодний пістолет
І тримав донизу дулом.
Стрілити крізь фрак мені?
Я все думав, думав, думав -
Чи вбиватиму, чи ні?
Вогкість діяла осіння -
Стримати тремтінь не міг,
А ви впали на коліна
До моїх красивих ніг.
Постріл, дим, вогонь між нами,
І нічого більш, на жаль.
І я ліг вперед ногами -
Елегантний, як рояль.