Листя, мов сухарики
Їло біле козеня
Хвостиком комариків
Проганяло.
Кличуть її Розочка –
Білосніжна мордочка.
То ж жила вона собі
Турбот не знала.
З/п
Дуже симпатичне
Біленьке обличчя,
Трубочкою ротик –
Чмокі-чмок!
Ходить тишком-нишком
Роза-Білосніжка,
Каблуки на ніжках –
Цок, цок, цок!
Мов вугілля чорний пес
Поруч із нею завжди був,
Плигав, наче до небес,
І гавкав гучно.
Біля Розочки кружляв,
Наче в нього два крила.
Бо за нею Орлик пес,
Ну дуже скучив!
З/п
Дуже симпатичне –
Чорненьке обличчя.
І рожевий язичок –
Чмокі-чмок!
Він подужає усіх,
Ніжки, наче олівці,
Хвіст – тонесенький крючок.
Цок, цок, цок!
От така історія!
Пес кохає козеня.
Один без одного - ніяк!
Не можливо!
Біла й чорна мордочки
Орлик, цуцик, із Розочкою
Квіти разом нюхають!
От так диво!
З/п
Чи можливо? Боже!
Різні, а як схожі!
Чорний і біленька –
Скок, скок, скок!
Дуже симпатичне
Чорненьке обличчя!
А біленьке? Також!
Чмокі-чмок
малюнок світланки Шиліної