Яка у Вас ,брилька чудова,
Моя благородна Ви квітка.
Вашу тонесеньку ніжку
Ніжно плекає ріка.
Та поруч, дивіться, шановне,
Відпочиває мох літній,
Зелений із модною стрижкою…
У мріях Вас також плекає.
Приспів:
Ох, як би міг плішивий той мох
Перетворитись на рибку,
Плавати у ваших ніг,
Брилі торкаючись ледь.
Та бачить бог,
Дарма все! Він слухає скрипку,
Бо так і не зміг…
Та лети воно все шкереберть!
Яка то красива травинка,
Що мохом її називають.
Коханцям Ви грієте п’ятки
В ніжних долонях своїх.
А неподалік, мов дитинка,
Пісеньку квітка співає…
Невже Вам не зрозуміло?
Герой – Ви серця її.
Приспів:
Ох, якби тільки ця квітка змогла
Бути легкою пушинкою.
Вона б тоді прилягла
На Вашу пухнастеньку спинку.
Та все дарма! Вас поруч із нею немає…
Десь чути там грає платівка.
Ріка разом з нею співає: «Ля, ля, ля, ля»…
Та годі вже, годі вже, годі!
Напевно мені все здається?
Невже помилилась природа?
Хто хоче, нехай посміхнеться!
Малюнок Світлани Шилыної