Николай Лілієв
Все голос той бринить без спину
Все голос той бринить без спину —
в імлі він будить безну сонну,
він, мов далечна ліра, лине,
у сяйві місячному тоне.
Мов подих всесвіту, він плине
звідтіль, де край земному лону,
у небі він сяга зорини —
знаходить там собі заслону.
Мене пройма він, душу ріже,
шаленим полум’ям пахтіє,
здіймається марою хижо,
неначе дим блідавий мріє —
думки разком скорботним ниже.
Noli me tangere, Maria!
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Николай Лилиев
Все твоя глас трепти, не спира
Все тоя глас трепти, не спира
да буди в мрака спещи бездни,
звучи като далечна лира
и като лунен блясък чезне.
От земните гърди железни,
като въздишка на всемира,
прицелва небесата звездни
и там пристанище намира.
Той моята душа прониза,
с безумен пламък озари я,
и ето призрачен възлиза,
и ето бледен дим се вие
и сплита думи, скръбна низа.
Noli me tangere, Maria!