Як хочеться жити, співати,
Радіти деревам і квітам,
Пахучі суниці збирати
І сині волошки у житі!
Забути б зрадливу недолю,
Забути б скорботну годину.
А мрії так рвуться на волю!
Та спогади линуть і линуть...
У синєє небо високе
Так пташка злетіти хотіла,
Та хтось дуже злий і жорстокий
Підрізав назавжди їй крила.
Не знати б...,а може б заснути?
Прокинутись в іншому світі,
Де бродить дитинство забуте
І юність з віночком із квітів.
Забути б терплячу покірність,
Безплідних надій сподівання,
Жорстоку розплату за вірність,
Безсиле із лихом змагання !
Трояндовий кущ під віконцем:
Пожухле і листя, і квіти.
Підступно-байдужий хазяїн
Забув його вчасно полити...
Елена Зигаленко 07.12.2014