Місто прокинулось і позіхнуло, пащу роззявив,
З рота запахло смачною кавою й лірикою інтимною.
Почистило зуби дощем, помило волосся русяве,
Й заповнило смуток вулиць туманами димними..
Цокотіли жінки по бруківці, вистукуючи ритми блюзові,
Кожна по-своєму тендітна й по-своєму ніжна.
Підбирали романтики до слова кохання рими, лузери..
Крізь сонечко посміхався маленький Крішна..
Місто поглянуло в шибку - погода, неначе у казці,
Місто напшикалось осені дезодорантом.
Листочки вділись у помаранч й висунули імпічмент деревам,
повстанці..
Й імігрували на землю,
що насправді було не кращим для них варіантом..
Місто поглянуло в дзеркало - "хм, а я сьогодні нічо так.."
Місто живе кожен день, так наче востаннє,
Місто всміхається, ох вже ж ці ямки на щоках..
Ох, вже ж цей гамір, істерики та вистави..
Місто вдягає корону й накидає мантію,
Червону із левами, рясно розшиту квітами,
Мов Снейп практикує зіллєваріння та магію,
Вилітає в вікно і тайно слідкує за підданними..
© Паша Броський