ШЕКСПІР. Henry V.
Перекладач: Віктор Хадсон ©2015
Неймовірно, але монолог з Шекспіру є дуже актуальним стосовно сьогоднішньої України. У другу світову війну його транслювало англійське радіо заради підтримки військового духу.
_________________________________________
Якщо позначку смерті маємо, достатньо
В країні рідній втрат; а якщо ні -
Як менше нас, то вища доля честі.
Божа воля! Молю тебе, вояк не хочу зайвих.
Клянусь Юпітером, не золота жадаю,
Байдуже, хто жиріє на мій кошт,
Нехай мої одежі хлопці носять;
Таких дрібниць нема в моїх бажаннях.
Але якщо гріховно честь шукати,
Проміж живих я гірший поза всіх.
Вір, кузен, не потрібна допомога,
Світ божий! Не віддам той честі
Й сподіваюсь, іще з одним її не розділю.
О, жодного із Англії не хочу!
Та доведи, Вестморленд, війську всьому:
Отой, хто сутички нерівної злякався,
Нехай собі іде; дай паспорта йому
Та грошів до зворотнього конвою;
Ми не загинемо в компанії того,
Кому страх смерті друзів став дорожчим.
Цей день є святом Криспіна Святого,
І хто живий повернеться додому,
Навшпиньки встане у славетний день,
Яким святе ім'я його піднесло.
Хто ще живий в той день, у старшії літа,
До свята сусідів запросивши, скаже:
«Криспіна Святого завтра день", відтак
Рукав заголить та відкриє шрами:
"Рани ці отримані в день Криспіна Святого".
Старі забудуть згодом, все забуто буде,
Але він, з прикрасами, згадає
Діяння того дня і наші імена,
Звичайні в його хаті:
Король Гарі, Бедфорд та Екзетер,
Ворвік і Тольбот, Солсбрі та Глостер -
За келихом вина згадають знову.
Історію про нас розкаже батько сину
І свято Криспіна залишиться назавжди,
Від слави дня і до кінця років,
Й ми в ньому будем пам'ятні -
Ми - жменя, ми щаслива жменя, ми брати,
Бо він, хто разом кров проллє зі мною,
Мені постане братом; серед негаразд
Цей день його втішатиме;
І Англії пани, тепер-у-ліжку,
Назвуть прокляттям, що нема їх тут,
І чоловічу гордість сховають, коли мовить той,
Хто разом з нами боровся в Криспіна Святого день.
_______________________________________________________
Н о т а т к и
Знаменитий Шекспірівський текст. Кілька фільмів за п'єсою, перший за участю Лоуренса Олів'є. Монолог часто згадується у фільмах, п'єсах, літературі.
--------------
Монолог короля Англії Генріха V напередодні битви біля Ажинкура - A;inkure (Франція), приблизно за 200 років до Шекспіра. Невідомо точно, що було сказане, але, можливо, Шекспір знав таке, чого не знають сучасні історики. Однак, за словами свідків та учасників подій, король дійсно знаходився попереду армії і перед самою битвою звернувся до війська з промовою, яка відрізняється від шекспірівської.
_____________________________________________
KING:
...
If we are mark’d to die, we are enow
To do our country loss; and if to live,
The fewer men, the greater share of honour.
God’s will! I pray thee, wish not one man more.
By Jove, I am not covetous for gold,
Nor care I who doth feed upon my cost;
It yearns me not if men my garments wear;
Such outward things dwell not in my desires.
But if it be a sin to covet honour,
I am the most offending soul alive.
No, faith, my coz, wish not a man from England.
God’s peace! I would not lose so great an honour
As one man more methinks would share from me
For the best hope I have. O, do not wish one more!
Rather proclaim it, Westmoreland, through my host,
That he which hath no stomach to this fight,
Let him depart; his passport shall be made,
And crowns for convoy put into his purse;
We would not die in that man’s company
That fears his fellowship to die with us.
This day is call’d the feast of Crispian.
He that outlives this day, and comes safe home,
Will stand a tip-toe when this day is nam’d,
And rouse him at the name of Crispian.
He that shall live this day, and see old age,
Will yearly on the vigil feast his neighbours,
And say “To-morrow is Saint Crispian.”
Then will he strip his sleeve and show his scars,
And say “These wounds I had on Crispian’s day.”
Old men forget; yet all shall be forgot,
But he’ll remember, with advantages,
What feats he did that day. Then shall our names,
Familiar in his mouth as household words-
Harry the King, Bedford and Exeter,
Warwick and Talbot, Salisbury and Gloucester-
Be in their flowing cups freshly rememb’red.
This story shall the good man teach his son;
And Crispin Crispian shall ne’er go by,
From this day to the ending of the world,
But we in it shall be remembered-
We few, we happy few, we band of brothers;
For he to-day that sheds his blood with me
Shall be my brother; be he ne’er so vile,
This day shall gentle his condition;
And gentlemen in England now-a-bed
Shall think themselves accurs’d they were not here,
And hold their manhoods cheap whiles any speaks
That fought with us upon Saint Crispin’s day.
_____________________________________________________