Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2015/09/19/2518
В шкафу на верхней полке парасоля*…
Иль позабыта?..
Прошёл бы ливень скорый в мире, что ли,
Тугой и слитый!
Достанут и раскроют этот зонтик
Под синим небом.
Завидуют пусть все: не от «Le Monti» –
Подарок Феба!
Его изящно ручка поднимает
Вверх над собою…
И леди так задумчиво вздыхает
Вновь над судьбою.
Была когда-то в паре – чёрный лебедь
Утратил крылья…
Не видел больше капель в сером небе:
Всё ночь покрыла…
Неумолима, бездна захватила,
Заполонила…
Слезами парасоля та без силы
Заголосила…
А позже – только полка с тишиною…
И всё же крыша.
Не хуже там…сроднилась со стеною,
Шаги расслышав:
Безрадостны они и равнодушны,
Как и до ливня.
Паркет шаги топтали так бездушно,
Так несчастливо…
Не лекарь – время! Боль затянет туже…
Но жжёт поныне…
Когда же серый селезень закружит
И перья скинет,
Целительным дождём откроет дверцу –
Тоска изжита!
Достанут парасолю – ключ от сердца –
Что позабыта…
* - зонт, зонтик - с укр.
Оригинал:
Сумує парасоля на полиці…
Чи забута…
Пішов би дощ скоріше, як годиться,
Та усюди!
Дістануть і розкриють розчепірку
Під блакиттю…
Хай заздрять, хай всі бачать, що це зірка
В колі з квітів!
Її тендітна ручка підіймає
Над собою…
І леді так задумливо зітхає
Давниною…
Була колись у парі - чорний лебідь
Ліг на крила,
Не бачив більше крапель в сірім небі –
Ніч покрила…
Бездонна, невблаганна, захопила
Полонила…
Сльозами парасоля вже без сили
Голосила!
А потім – та полиця й довга тиша…
Кілька років…
Не гірше там… Занурилася глибше,
Чула кроки:
Безрадісні, байдужі до усього,
І до зливи;
Топтали, шорхотіли у підлогу
Нещасливо…
Чи час лікує? Ні! Біль притупляє
Щохвилинно…
Колись же сірий качур закружляє,
Пір’я скине,
Воно дощем цілющим як проллється –
Годі смутку!
Згадають розчепіру – ключ від серця -
Ту, забуту…