За буденні межі існування
Дозволяє вийти людям ніч… -
Скористаюсь цим я без вагання,
З втіхою зустрінусь віч-на-віч,
Де, зірвавшись з ланцюга, уява
Крилами махне і полетить,
Без поняття… вліво чи направо,
В золоту благословенну мить…
Може, десь мене давно чекає
Теплий усміх, ніжний дотик рук…
Залишились за далеким плаєм
Відчай, біль і гіркота розлук…
Вітерець тремтливий, наче миша…
Рідні очі… серця млосний щем…
І така глибока вдячна тиша
Під чарівним зоряним дощем…
І пливуть у простір мрії… вірші, -
Хай радіють, як в степу лоша, –
Будуть наслідки в житті не гірші:
Відпочине серед них душа…
Зник похилий вік, - зустрів кохання,
Скинувши років тягар опліч…
Творчість – світлий спосіб існування…
Все-таки, уява – гарна річ…
22.09.15