В сорочку белую моя мечта одета,
её следы идут по травам вдаль –
не Ольга, не Оксана и не Света –
отец другое имя дочке дал.
Ты от чужих людей его узнал,
качая на ресницах слово это.
Была мечта, как дальняя планета:
ты сам вошёл, со мною рядом встал.
Твой голос, как свирель, звучал весёлый.
Пришёл ты в понедельник, в день тяжёлый,
из ниоткуда, чтобы стать судьбой.
Мы слов друг другу говорили мало,
но в кровь мою искристо проникало
предчувствие, рождённое тобой.
Перевод с украинского
Катерина Пасічна
Передчуття
Сповита у сорочку біла мрія
гнучкі сліди заплутала між трав —
не Ольга, не Оксана, не Марія,
сам батько інше ім'я жінці дав.
А Ти із уст жіночих ім'я знав
і, слухаючи, колихав на віях,
Була то нерозгадана подія:
Ти сам прийшов, зі мною поруч став.
Співала в Твоїм голосі сопілка.
Ти з дня важкого вийшов — з понеділка,
на очі мої вийшов з небуття.
Хоч слів між нами мерехтіло мало,
у кров мою іскристо залітало
народжене в Тобі передчуття.