Над містом ущухала буря.
І злива вже очей не муля.
Скрізь попіл вже сіяє куля.
Її краса -
Насмішка Бога - його дуля -
Глянь в небеса!
А на землі триває лихо,
Хоч наче трохи і затихло,
А що нароблено вже звикло
До небуття,
Все що поламане - поникло
Без каяття ...
Хоча пройшла всього хвилина -
На Ад спотворена долина,
А місто – жахів то картина
Без полотна.
І горя і надій торбина -
Вона одна...
На небі сонце попіл водить,
Везувій лави вже не родить,
Помпеї слава в віках бродить,
Але сумна.
Їй вже ніколи не зашкодить
Гріхів вина....
Для тех кто не понял)))
(перевод не конкурсный)
Над городом стихала буря.
И ливень уж глаза не мулит.
Сквозь пепел проступает солнце.
Его краса-
Насмешка Бога - его дуля -
Глянь в небеса!
А на земле кошмар творится ,
Хотя никто уж не боится,
Все что сломалось -растворится
В небытие,
Без покаянья лишь грешится
Как в сладком сне...
Хотя прошло всего мгновенье -
Кошмарным стало то виденье,
А город - ужасов скопленье -
То в Ад окно.
И горя и надежд сказанье -
Оно одно ...
На небе солнце пепел водит,
Везувий лавы уж не родит,
Помпеи слава в веках бродит,
Печальная.
Её уже не колобродит
Грехов вина ....