Лети, мой сокол
(Сыну Сергею)
Лети, мой сокол, под утро в высь,
Только под вечер домой вернись;
Ждёт тебя мама назад в гнездо,
Чтобы подставить своё крыло.
Вернись, мой сокол, да в отчий дом,
Чтоб напитаться его теплом;
Чтоб все обиды мира забыть,
Чтоб научиться, прощать, любить.
Небо бездонно и в грудь ветра,
Но не хватает всем там тепла…
Лети, храбрец мой, в златую высь,
Только под вечер домой вернись.
Вера Половинко
4.10.2015г.
г. Киев.
Поетичний переклад з російської мови
на українську мову – Віри Половинко
Лети, мій сокіл
(Сину Сергію)
Лети, мій сокіл, под ранок в вись,
Тільки під вечір в свій дім вернись;
Жде тебе мати в тепле гніздо,
Щоб підстелити своє крило.
Вернися, сокіл, та в рідний дім,
Щоби зігрітись душею в нім;
Щоб всі печалі миру забути,
Щоби навчитись прощать, як любиш.
Небо бездонне та в груди вітер,
Та не хватає тепла в сім світі…
Лети, хоробрий, в золоту вись,
Тільки під вечір в свій дім вернись.
Віра Половинко
4.10.2015р.
м. Київ.