З нею лишається лиш вона.
Планує тижні, чогось шукає.
Із Ним народжується, як весна,
А потім знову-таки вмирає.
В долоні віру завжди сують,
А далі наживо розпинають,
І галасують, танцюють, пьють,
Усього дряпають та й зникають.
Коли до тебе в її листі
Прийде в неділю всього три слова,
Ти знай, що в її житті
Біль - не завершення, а промова.