Іван Переверзін
Ні речей, ні людей. Тільки синь...
Ні речей, ні людей. Тільки синь…
Але як вона, друже мій, грає!
Під покровом небесних богинь –
зір, що світять від краю до краю!
І дарма мені смерть, і життя,
що мене обернуло в поета,
коли синє душі сяяття
опромінює цілу планету!
(переклад з російської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Иван Переверзин
Ничего. Никого. Только синь.
Но какая, друг милый, какая:
под покровом небесных богинь –
звёзд горящих от края до края!
Мне и смерть безразлична уже,
да и жизнь, где я вырос поэтом,
если синь полыхает в душе, –
и весь мир озаряется светом!