Ти ніжно вздовж ніжки малюєш доріжку:
По шовку гомілки, /стрункій мов сопілка/,
Проводиш перстами...зап'ястям...вустами
Цілуєш в коліно, /вниз сходить LOVEина/.
Ти ж - вище, ще вгору, до входу в комору,
Розкидуєш стегна, /язик - змій химерний/
Повзе, пестить шкіру, жре соки вампіром,
Я - лиш прогинаюсь, як цвіт розкриваюсь.
Дрижу часто-густо, ти ж поміж пелюсток
Знаходиш перлину, /на ній вже сльозини/,
Це - краплі Кохання, /я мокну з жаданням/
Прийняти вглиб лона твій спис Аполлона...