Меня в ловушку заманила старость,
Загнала в угол, молча – втихаря,
И, оборвав, одним узлом связала
Дороги жизни в красках сентября.
Душа ещё поёт, как летний дождик,
Но по утрам грохочет грозно гром.
Улыбки хризантем приветных, может,
Мои печали исцелят добром.
Но, о спасенье речи не ведётся,
Как лист осенний сгину на ветрах.
И болью эхо в хате отзовётся,
Повиснув там - в углу на рушниках.
27.10.2015 года © Ана Болик
Старiсть
Нина Трало
У сутеренах старості своєї
блукаю я з одного в інший кут,
що змалювали барви вересневі,
спинили всі мої дороги тут.
В душі і серці дощ співає літній,
а ранками гуркоче грізно грім,
та хризантеми усмішки привітні
розвіюють моїх печалей дим.
Про порятунок, знаю, вже не йдеться,
як лист осінній згину на вітрах.
Луною біль у хаті відгукнеться
й повисне у кутку на рушниках.
30.04.2015 р