Сподіваюсь, що ти щасливий у місті К.,
бо інакше - навіщо від мене туди втікав
попри всі обіцянки про те, що "разом навік".
Онде вирване серце в зеленій густій траві...
Більше нічим кохати і вірити у слова.
Легкі кроки заглушить та сама густа трава.
Онде став біля лісу, он хвіртка із обійстя,
ось слова на руці, які ти наобіцяв.
Ніби мантру повторюю:
"Разомнавікнавік".
Сонце лягло відпочити на правий бік,
стежку проклавши крізь глибочінь води.
Чуєш? Русалки кличуть мене туди.
Нарешті відчую бажане забуття.
Як і з тобою - я вмію прощатись з життям...
Перед очима, неначе німе кіно -
все, що було між нами давним давно.
Наче учора - моя у твоїй рука.
Чекаю тебе на березі міста К.
~SIrena~ 7.11.15