Менi нiколи не забути

Жусик
Серед зимову прохолоду
Осінній подих ледве чути,

Останній жовтий лист
Упав на темну воду…

Мені ніколи не забути
Як познайомились в негоду,

Тоді я не могла й збагнути,
Що проміняю я свою свободу,

Що так захочу пригорнути,
Відчую те, чого не відчувала зроду.

Мені ніколи не забути.