Пітьма , як вічність тхне...По лікоть чухрану
Труху у передбаченім проході
До надр Землі - повірю , наче сну ,
Що вирогідні прикрості в погоді
Не знані тут...На метр над головою...
Температура - притаманна вереснЯм
В декадах других. Вільго в ямі , тьмяно -
Процентів шістдесят. Чухраю досхочу -
Воно і справді : чи нора, чи яма ,
Коли всередині , то нижче не влечу .
Ті сім червей , що в прикупі на мізер
Узяв , лежать в заначці. Я на нюх
Не скаржуся. По безстроковій візі
Із півночі на південь все сную,
Як той курортник. Та відмінність вічна -
Я знеособлен та не символічний.
І м"ясо земляне чутливий слух
Швидше щадить, ніж ріже...
Скрегіт ніжить
Земної вісі. Волокуся
Інтуїтивно. Кину "кусень"
Назовні. До поверхні все рідше
Я серьозно ставлюсь. Певно , всі назовні
На метр глибше будуть. У який
Приблизно час й чи молитовний -
То неважливо. Головне ж таки,
Що яма упокоїть...Линуть дні -
Як вічність тхне - доступно лиш мені...
"Кусень" -"ком" - имеется в виду комментарий в интернете...
Оригинал - Геннадий Руднев
Тьма пахнет вечностью. По локоть отгребя
труху в предполагаемом проходе
к ядру Земли, я верю про себя,
что ничего не знаю о погоде
на метр над головой. В моих угодьях
температура - ближе к сентября
второй декаде. Влажность постоянна –
процентов шестьдесят. Гребётся всласть.
Оно и вправду: что нора, что яма,
когда внутри, то ниже – не упасть.
Те семь червей, что в прикупе на мизер
я взял, лежат в заначке. Я на нюх
не жалуюсь и по бессрочной визе
перемещаюсь с севера на юг
как тот курортник, с небольшим отличьем:
я обезличен, но не символичен.
Мне земляное мясо чуткий слух
скорей щадит, чем режет.
Дальний скрежет
земной оси неслЫшим. Я влеком
наитьем. И, выбрасывая ком
наружу, я к поверхности всё реже
серьёзно отношусь. Все будут – вне,
на метр поглубже, может быть. В какое
такое время и по чьей вине -
уже не важно. Яма успокоит...
Но запах вечности доступен только мне.