Тихі зорі над Дніпром...
/вірш присвята молодій і талановитій акторці Наталці Денисенко./
А чи тихі зорі на Дніпром?
Я у тебе любий мій спитаю,
І чи місяць вигнувся серпом?
У ніч коли душа летить до раю.
Ні я не померла у пітьмі,
Я лише щиро тебе кохаю,
І не кажи що вуста вже не ті,
Вернись до мене, я тебе благаю.
Але у житті, як на полотні,
Нитки заплутуються часто,
І знов стають вуста німі,
І сльози омивають землю рясно.
А ти,хоч раз мені всміхнись,
Коли ми разом йдем у парі,
Й щиро вуст моїх торкнись,
Тай смирно скорися Ладі*.
А та Богиня, не нова,
З охотою з'єднає люблячі серця,
І так народиться родина молода,
Що в храм прийде до вічного Отця.
*ЛАДА - старослов'янська Богиня, кохання.
/Людське щастя надихає. Будьте щасливі й надихайте нас поетів на нові вірші.
Дякую, Наталі, вона справді неймовірна акторка - надихнула на чудовий вірш./
23.11.2015. р.Б.
/ЛЬВІВ. УКРАЇНА!/