Чи не бачите ви, що земля запросила зерна?
Чи не чуєте ви, що лелеки кидають оселі?
Чи у вас не болить, що під вами гуркоче війна —
що над нами гуркоче, руйнуючи стіни і стелі?
Де ота колискова, що мати співала мені —
аби на ніч дочка моя мала співати дитині?
Бачу хату розбиту, а в хаті на чорній стіні —
Божа Матір висить, і чиясь нежива — на бантині...
Гей, князі та царі, ваші діти не бачать війни?
не ховають загиблих? Самі не стікають на крові?
А бодай вам заціпить, як вас поведуть до стіни —
так, як нині од горя нам ціпить на маминій мові!..
Полічіть наше горе і ваш намарнований час
з вашим золотом гайним, з примарою ваших парканів
та колючого дроту, бо гроші не виважать вас,
як Господь перелічить за нами всі сльози та рани...
Ваш рахунок росте. Часу — мало, і той — нанівець:
десь чергують на вас
чи мотузка,
чи куля,
чи грець...
бо відмовляться діти і жони від сильних, бо суд
стане Божим не десь і колись там,
а нині
і тут.
23 ноября 2015 г.
19:57(Мск)