Ніч пролетіла наче спис,
Майнула, мов блискавки сполох,
І водить нас доля за ніс,
Озирнутись не встигнеш навколо...
Коли вмить бородою заріс,
А вона наче сніг, біла - біла,
Ось онук в Україні підріс,
Та лопочуть далекі вітрила.
Ніби рій розгудівсь стадіон,
Та раптово відкрилася злива,
У стволі залишився патрон,
І хто зна, може не справедливо...
Вдалечинь думки вітер заніс,
Під віконцем росте кипарис...
9 листопада 2005 року.
Автор Геннадій Сівак.