Мій колишній
Коли сонце гріє моє тіло
Я ліниво вдаю, що сплю
Але жити з тобою на віру
Я більше не піду.
Тож покинь сни мої дівочі,
Бо не для тебе моя душа
Нехай спокійними стануть ночі,
Й серце зігріє самота.
О не кричи: "Як ти можеш?
Я ж кохаю, лише тебе!
Ти одна, серце моє тривожеш,
Не покидай! Молю тебе..."
О, які вони барвисті,
Оті твої слова,
Неначе намистини у намисті,
Виблискують на Сонці - кольора.
І я розчинюсь у них поволі,
Бо серце,захотіло жить,
І дозволю своїй долі,
У пута любові плить.
Твоїми словам наповнюю себе.
Невже Дарма?!
Бо за водою усе попливе
Коли у серце прийде весна.
Тож, не кажи мені:
"Тебе кохаю"
Я ж не належу, уже тобі,
Усе бувай. Тебе не знаю.
Ти вітер, що приходить всни,
Але молю,зривать не треба,
Моєї зеленої листви,
Я не твоя, Пробач. Зникаю.
Усе! Сон закінчився.
Його нема.
#БОМ (Оксана Олійник)