Наснилося...

 
 Одного дня прокинулась - німа,
 Ні, найточніше - справді - заніміла
 Кудись поділися і звуки і слова
 Німа, нечутна - неіснуюча - знесила...

 Знедолена, зневірена, знемарна
 Зне... не почута, не відчута, не така...
 Це ж ти, але не впізнана - примарна,
 Але сама собі на подив, все жива!!!

 Лишень папір - карбованеє слово
 Тобі зосталося - графічне відчуття
 Твоєї безголосості. Довколо
 Спливає тиші біла течія...


 Відкрий вікно - там гамірна зоря!
 Там ранок симфонює голосами!
 І голос твій, немов із небуття
 Вертається з снобачливої драми...