я маю вірші писати, декламувати зі сцен,
лунати із хвиль FM, зі сторінок злітати.
а я в вині топлю усі недорими, й імена
забуваю. точніше, не запам'ятовую.
я мала б надрукувати хоча би із сотню віршів,
чи дозволити прочитати хоча б більше двох.
якась сумбурна стає поезія, бо, мабуть згасла
або згоріла у плині часу ота любов.
і дивні форми - нові і голі -
лягають долі, упавши вниз.
чиї це вірші невипадкові,
як колискові - з солодких сліз?
мої ж-бо! та невластиві слова і рими.
не білі ж вірші пишу я роки.
знов посмішку намалюю гримом
і йтиму далі знов крок за кроком.
2012