Любове моя, чим тебе виміряти?
Енцефалографом, тестом на концентрацію дофамінів?
Може пошукати відповідь в манускриптах чорнокнижників?
Ти - мій маґістерій.
Дрібка твоя перетворює снігопад в казкову феєрію,
а банальну поїздку на дачу на дивовижну пригоду.
Коли любиш, перетворюєшся поступово на джерело світла.
Стаєш світлом. Стаєш світом. Всесвітом.
Все і одразу. Тут і нині. Все з усім.
Все у всьому.
Ця філіжанка зеленого чаю з гарячим пряженим молоком.
Цей шоколад топлений.
Післясмак поцілунку на твоїх вустах.
Все - ти.
В сіті твої попав золотий лящ любові,
якого слід відпусти назад у воду.
Він виконає твої 333
а либонь і всі 3333 бажання.
А може достатньо одного: любити вічно?
У всіх світах, на сотнях планет, на яких побувати мусиш.
Всесвіт, розширяється від любові.
Засівається спорами життя.
Еліксир готується на Землі.
Дрібка зоряного пилу, крапля морської води,
сльози щастя, дотик теплих долонь,
поцілунок, солодкий стогін.
Серпанок Місяця, Диск Ярила. Нині і прісно. Амінь!
© Copyright: Валентин Лученко, 2015