Ох не пара

            
Ой  не  пара ,  їм  не  по  дорозі
Та  стоять  обоє  на  морозі,
Ялівець  закоханий  до  болю
В  гарну ,  горду  і  струнку  тополю.

А  вона  лиш  листям  осипає
І  сама  на  зиму  засинає ,
Ялівець  кохає  буйним  цвітом
Зеленіє  усю  зиму  і  все  літо.

Стогне  лиш  тополя  біля  хати ,
Що  не може  полюбити , покохати,
Рада  б  ялівця  хоч  і  навічно
Полюбити  тільки  платонічно.

Як  проснулась  навесні , як  залиствилась
То  назавжди  в  ясеня  влюбилась,
Плаче  досі  та  тополя  біля  хати,
Що  не  може  розлюбити , не кохати.

А  той  ясень  до  тополі  верне  спину
Сам  закоханий  у  молоду  осину,
Шелестить  він  листям  і  не знає,
Що  осину  вітер  обіймає.

Ой  не  пара , їм  не  по  дорозі
То  на  сонці ,  а   то  на  морозі ,
Так  стоять  все  літо  і  всю  зиму ,
А  життя  проходить  без  зупину...

2.12.15 р.
Автор: Н.П.Рубан.