А я тобою прокладав маршрути,
Від пальців ніг і аж до самих бров,
Крізь хащі очерету, ями й груди,
Гуляв тобою. Клекотіла кров.
А ти в житті геть інша ніж на мапі
(у іншому масштабі був взірець),
Тому залишив мапу на канапі
І вирішив пройтися навпростець.
Прискорився ділянкою прямою,
Вібрами буксували. Вітерець
Грав у волоссі зичною сурмою,
І колихав мій пружний прапорець.
Але я біг до бажаної цілі,
Кров жилами ганяв тестостерон,
Вогнем горіли ноги занімілі,
Коли ковзався ними об капрон.
Рубав вузли, нав’язані тобою,
Розчеплював застібки і гачки,
Ретельно готувався, як до бою,
Не тратячи зусиль на балачки.
Зливався потом, як трава росою,
Думки були вернутися назад,
Але щоб не вкриватися ганьбою,
З останніх сил долав усіх завад.
Я випнуті підкорював вершини,
Ковзаючись зі схилів у яри.
Для тебе я турист, а не мужчина,
Знавець цієї рольової гри.