Коли сивину не прикрити

Оксана Олейник Львов
Коли сивину не прикрити

Коли сивину вже не прикрити нічим,
ТИ йдеш по місту гордим,
Адже ота сивина ознака мудрості,
Що невплинно веде до старості.

У такий період, життя стає чітке,
Бо воно у перед тебе знову жине,
І ти бігти маєш, як гепард,
Щоб потрібним став твій вічний гарт.

Але по при потрібність іти у перед,
Зупинись! І подивись на старий конверт,
У якому вже зчорнів старий лист,
Який ти отримав колись у падолист.

Невагаючись підійди та прочитай теплі слова,
Бо ж вони здатні розірвати усі кола зла,
Що так із охотою влиллись у твоє життя
Збираючи довкола тонни сміття.


І можливо усмішка торкнеться черствих струн душі,
Які навіть оживуть у темній й холодній ночі,
Що давно панує, бурхливо  у твоєму житті,
Бо ж, не часто на папір, лягають нові вірші.

Робити висновки потрібно все частіше,
Адже твоє буття стає від того ясніше,
І не важливо чи сивина тебе вже осіяла,
Головне щоб розум ти не втрачала.

25.10.2015


/п.с.: не вмію писати без прихованих ілюзій та мрій та навіть думок... /