http://www.stihi.ru/2015/12/01/7876
Ожидаю заснеженных дней,
Хоть и станет погода сырою…
А ведь лучше разнежиться мне
на уютной перине, босою…
Но когда расстилается свет
Белым-белым нежнейшим сатином,
То в душе моих чувств дивный цвет
Согревает, пьянит, как мартини…
Исчезают туман и печаль
Что остались от осени поздней,
Первый снег, словно чудо-вуаль,
Побелил все дома пухом звёздным…
Я с порога влетаю к столу!
Чистый лист так заждался поэта…
На снегу написали: «Люблю!
Я…люблю!!!», – и я тоже об этом…
И не важно, кому кто писал –
Может, то был романтик невинный…
Усмехались над ним небеса,
Наблюдая за счастья картиной.
Все читают слова и на миг
Замирают, былое припомнив…
Ведь влюблённость была у самих,
Плен объятий – и страстных, и томных…
В силу слов этих верю сполна –
Их не станет писать равнодушный…
И минуты печали – волна
Той любви озарила все души.
Снег идёт, скоро скроет от нас
Все слова, но улыбок не скроет.
И слеза, что прольётся из глаз –
Это ангел летит над землёю.
6.12.2015
Я... кохаю!!!
Я чекаю засніжені дні,
Хоч холодні вони та вологі…
І найкраще сидіти мені
У перині, в теплі, босоногій…
Та чомусь, як встеляється світ
Білоколірним ніжним сатином,
У душі почуттів дивоцвіт
Зігріває, п'янить, мов мартіні…
Покриває печалі і бруд,
Що від осені пізній лишились,
Перший сніг… Стіни сірих споруд
Розфарбовують янголи білим…
На порозі не втримати ніг!
Чистий аркуш чекає писаку…
Морозець би два слова зберіг:
«Я … кохаю!!!» і ще кілька знаків…
Не важливо, кому хто писав
Ці слова романтичні, невинні…
Посміхнулись згори небеса,
Споглядаючи щастя картину:
Всі читають і хоч би на мить
Завмирають, бо згадка бентежить
Про солодкі вуста, і тремтить
Серце в колі чуттєвих мережив.
І я вірю у силу тих слів,
Їх байдужий не стане писати…
Він хвилини осяяв сумні,
І звільнив нас від путів та ґратів.
Сипле сніг, скоро літери всі
Зникнуть, тільки не зникне усмішка,
Як у дзеркалі, в щирій сльозі,
Янгол з'явиться милий, безгрішний.
(1.12.15)
Надпись на снегу от Елены Каминской7