Спомини гiркi... Маргарита Метелецкая

Валентина Агапова
                http://www.stihi.ru/2015/12/10/8864

Застыли, осеняюще, персты
Как жест печали, нежного укора…
Так выпестовать хочется покорность,
Твоей, Господь, взыскуя доброты!

Так хочется душою к облакам
Бесплотным, чистым, кои свет не застят,
Чтоб, наконец, душа открылась настежь,
Декабрь встречая и его снега.

О, Господи! Молю я, чтоб зима
От грешного, случайного, пустого,
Из прошлого вернуться что готово –
Избавила метелями сама.

И звёзды, осияв пугливо ночь,
Опустятся в приветные ладони,
Лучом скользнув по Господа иконе…
Всё, что томило сердце, схлынет прочь…

Оригинал

Твої благословляючі персти
Як жест печалі й ніжного докору -
Так виплекати хочеться покору,
Від сутінок жалобних відбрести !

Так хочеться небесної снаги
На білому безплотному папері -
Аби душі навстіж відкрити двері,
Грудневі зустрічаючи сніги !

О, Господи! Молюсь, щоб ця зима
Минучо-випадкового , дрібного,
Яке снується кволо та убого,
Позбулась заметілями сама !

І крижані сполохані зірки
Гайнуть осяйно в стомлені долоні -
Враз, променем черкнувши по іконі,
Попалять в серці спомини гіркі...

Иллюстрация из Интернета.