Без жодного пострілу здався, і все…
А хто б залишився до тебе байдужим,
Коли ти красою до серця несеш
Весну довгождану в роз’ятрені стужі.
Де грізний кришталь небеса проштрикнув
І розпис пастельний все ловить сюжети.
Давно провіщає прозору труну…
Та вірить душа в життєдайні прикмети.
Ще вірить у те, що розплавить весна
Мізерну частину нахнюплених висей.
А з рештою впораюсь пристрасно сам,
Лишень удихнути б омріяний кисень.
Без жодного пострілу здався, і все…
На милість твою й не шкодую ні трохи.
Душа надто хвора без щирих пісень
І дуже самотньо шукає дороги.
Тож серце відкрите, що маю – бери!
Можливо цей світ розгорнувся над нами.
Я здався без пострілу, й небо горить,
Для тебе одної виблискують храми.
16:55, 12.12.2015 рік.
Зображення: http://vk.com/doktor.nona