Чекаю, чуєш?
Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.
А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.
Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах –
Чекаю.
Бо по-іншому не вмію
/автор Елена Музыка/
http://www.stihi.ru/2015/11/28/1210
и мой вольный перевод и коллаж
Ты слышишь? - Жду тебя...
Как до'лги те часы...
Сны загрустили, прилегли на подоконник.
И, дрогнув, тени от оплавленной свечи
Нашли приют в тепле моей ладони.
А за окном слезливый листопад
Упорно разрисовывает лужи.
На памяти - две осени назад
Дожди секли по чувствам равнодушно.
Им все равно, что сплавлена свеча,
Что вновь без снов я по тебе скучаю.
Пока жизнь теплится в моих очах -
Люблю.
И ожиданье принимаю.
18.12.2015г.