Секунды падают, стуча,
На сонный, грустный подоконник.
Рыдает на окне свеча
И в темноте кромешной тонет.
Ноябрь. Слез горьких водопад
Рисует на асфальте лужи.
Две хмурых осени подряд
Дожди унылые утюжат.
Что меркнет свет, им всё равно,
Что без тебя я каменею.
С надеждою гляжу в окно.
Жду. По-другому не умею.
Перевод стихотворения Еленки "Чекаю"
Чекаю, чуєш?
Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.
А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.
Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах –
Чекаю.
Бо по-іншому не вмію