Наче ковдра нічка вкрила,
Землю незбагненну,
Та зірками засвітила,
Щоб не було темно…
Ось, один сиджу в садочку,
Кохану чекаю,
Вишивану вдів сорочку,
Думками блукаю…
Доленьку свою благаю,
Господу молюся,
Сам себе вмить занедбаю,
Якщо помилюся…
Щоб любов, та не минала,
У хаті з'явилась,
Як ворожка нагадала,
Так мені хотілось…
Ось нарешті і дівчина,
З карими очами,
Зупинилась біля тину,
Й подруги з стрічками,
Летять літа, мов лелеки,
Пам'ять зберігають,
Згадки юності далекі,
Собі ціну знають…
Наче ковдра нічка вкрила,
Є на це потреба…
Як би були в мене крила,
Полетів би в небо…
Автор Геннадій Сівак.
24 грудня 2015 року.