Зима на склі сліди лишає слізно,
Німим дощем шкребеться у вікно...
Дощі...дощі...а мало б бути сніжно
(Такого грудня не булО давно).
Лечу до тебе я з дощами грудня,
Відстрочив снігопади й заметіль...
Кохання в цьому світі не підсудне:
Кохання стан душі...солодкий хміль...
Запутую свої сліди в циклоні,
Німим дощем торкаюся вікна...
Візьми той дощ...зігрій в своїх долонях,
Налий у келих тЕрпкого вина...
Налий вина...до краю! повний келих!!!
Сьогодні хочу пити я до дна,
Бо щастя полохливе, як метелик:
Закриєш очі, а його - нема...
Доводиться не часто те збагнути,
Стрибаючи у почуття поспіль:
Можливо - у людині потонути,
А можна серцем вдаритись об міль...