І знову вічність канула в минуле,
Так ніби того зовсім не було.
Те почуття яскраво так майнуло,
Що ми його прийняли за любов.
І серце криється вже новим шаром льоду,
Його притулок - тиша й пустота.
Здається, воно ниє на погоду,
Або від того, що його лиша душа.