Жив собі якось під блакитним сонцем, на жовтій, родючій ниві золотий колосочок. Міцно тримаючись стеблем та коренями за матінку землю він щодня набирався сил і якась дивна магія тримала разом всі його зернятка. Всьго зерняток було 25 і вершечок колоска був схожий на тризубець. Наш колосочок відрізнявся від усих інших, бо долав будьяку негоду - зливи, буревії, пекуче сонце і блискавки.
Та ось одного дня дізнався про цей диво-колосок двухголовий орел і вирішив склювати всі зернятка в ньому щоб забрати магічну силу колоска собі і стати наймогутнішим на землі. Налетів він зненацька на колосок та й виклював одне зернятко. Але одне зернятко не зробило його одразу всесильним, тому орел спробував склювати інші зерна, та марно. Колосочок закликав всі зернята стиснутись до купи і триматись ніби одне ціле. Як не намагався орел виклювати інші зерна та разом вони вистояли. Міцніше за броню трималися вони разом, та так , що в орла навіть дзьоби зігнулися. Виснажений орел полетів додому ні з чим. А голови його ніби здуріли- одна тягне його летіти в один бік, а друга в інший. Так і досі орлині голови сваряться і не знаходять спільної мови, а наш колосочок і далі живе під ясним сонечком, росте, міцнішає та вражає всіх своїми красивими та дружніми зернятками. Він щодня говорить їм; -Діти тримайтеся завжди разом і тоді нас ніколи , ніхто не здолає.
Ольга Короленко