http://www.stihi.ru/avtor/seshel
Оригинал:
Я к переменам облика привык:
весной я отрок, к осени - старик.
А зимней ночью - хмурая пичуга
На льдистой ветке стужи и испуга.
Но чаще я - из стаи дерзких лиц,
Из дальнозорких остроглазых птиц,
Что на отвесных стенах лепят гнёзда,
Окном в упор глядящие на звёзды.
Они стрижам и ласточкам сродни,
Которыми звенят июля дни,
Но в ночь от стен пожарных вертикальных
Они летят вдоль снов своих астральных.
И вольно им среди светил сновать,
И вездесуща их живая рать.
Шары планет - невольники орбиты,
А эти всюду странствуют открыто.
И я к сердцебиенью птиц привык,
Но смутен и не назван отчий лик...
С листвой багряной по ветру летя,
Чьей кроны разорённой я дитя?!..
Переклад українською з росшйської:
Мій вигляд є придатним до пори:
Юнак навесні, восени – старий.
В зимову ніч –
похмура я пташина
На гілці зледенілої крушини.
І все ж я – із завзятих, вздовж шляхів
Далеко бачащих зірких птахів:
На стінах гнізда в’ють
лише стрімчастих:
зіркам дивитись в очі повсякчасно!
Із тих, стрижів та ластівок, рідні,
Якими дзеленчать у липні дні.
Вночі від стін
пожежних прямовисних
Вони летять у сни, і не навмисно,
Бо вільно їм серед світил снувать:
По всіх усюдах їх кружляє рать.
Планети –
то невільники орбіти,
А ці мандрують щиро та відкрито!
До їх серцебиття давно я звик.
Та батьківський мене турбує лик...
З багряним листям
лину я за тин…
Чи я – спустошеної крони син?!