Вже давно стоiть пусткою хата...

    
Вже давно стоїть пусткою хата
І байдуже - весна чи зима...
Розлетілись з гнізда пташенята,
Вже й батьків на цім світі нема...

Відлетіли старенькі у Вічність,
А нащадки з села подались,
Щоб шукать собі долі у місті...
Вже не гамірно тут, як колись...

Споришем заростає стежина,
Що колись була так дорогА!
Бо давно вже ні доньки, ні сина
Не ступала на неї нога.

Не бринять голоси онучаток,
Що гостюють в бабусі в селі -
Милих хлопчиків тих та дівчаток,
Та й вони вже давно не малі...

Тільки сад, як колись, зеленіє
Та буяє бузок по весні,
І лиш сонечко так само гріє
Та співають пташки голосні...

                9.01.2016