Рвуться в небо сині гори, рідний край смерек
І у небі чутно клекіт молодих лелек.
З гір спускаються потоки бистрої води,
Хто хоть раз побачив казку вернеться сюди
Хто хоч раз води напився із карпатських гір
І почув струмків чарівний, дзвінкотливий спів,
Все, що бачив у долинах, бачив у горах,
Вже ніколи не забуде, буде снити в снах.
Полонини і трембіти до небес лиш крок
І здається доторкнутись можна до зірок
Тай повітря там солодке, наче той нектар,
Закарпаття - це насправді людям божий дар!