І сумно, і дивно: а я ж бо тебе любила!
Тримала в руках, як тримаю тепер.... ополоник
Поглядом чорним брала в полон людина, -
і як же то солодко в тому було полоні!
Та в шибочку час мій, у шибочку час мій постукав
- Ой час утікати з полону! - шепнув мені час.
І я обернулась Ягою-бабою в ступі,
а була ж, ой же наївним була дівчам!
Рота розкривши, між поцілунками слухала моє іронічне,
років на кілька позичене божество.
Так, як і має любити жінка, -
любила тебе я вухами,
вимкнувши очі і розум, віддавши в полон єство...
1.04. 94
(перевод с украинского Стафидова В.М.)
И грустно и странно!: ах как я тебя любила
Держала в руках, как сегодня держу поварёшку
Томный взгляд чёрных глаз и я на мгновенье застыла
Как же сладко мне было и не понарошку
В окошечко час мой, в окошечко час постучался
И шепнул мне лукаво – пора этот плен потерять
Я Бабой Ягою на ступе с метлою примчалась
А если по сути – наивное очень дитя.
Между обьятьями и поцелуями
Я с упоеньем внимала рассказам
Слушала страстно Аполона под туями
Закрывши глаза и выключив разум.